Словарь української мови (1924)/добуванка

by Борис Грінченко

◀ добрящий

Словарь української мови Борис Грінченко Д добуванка

добування ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Добува́нка, ки, ж. = Добування. 1) „А як твоя, сину, добуванка в батька?“ — Еге, ляща по потилиці дав. Черном. 2) Та не легка й добуванка. Двадцять літ служив-проклинав, а ся п'ятолітня добуванка, так гірша од пекла здається. Черном.