Словарь української мови (1924)/доброчинець
| ◀ доброхіть | Словарь української мови Д доброчинець |
доброчинити ▶ |
|
Доброчи́нець, нця, м. = Добродій 1. Пів світа сходи, — другого такого доброчинця не надибаєш. Кост. 7. 80.
| ◀ доброхіть | Словарь української мови Борис Грінченко Д доброчинець |
доброчинити ▶ |
|
Словарь української мови — Д
доброчинець
Борис Грінченко
1924
Доброчи́нець, нця, м. = Добродій 1. Пів світа сходи, — другого такого доброчинця не надибаєш. Кост. 7. 80.