Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дзюба
Берлін: Українське слово, 1924

Дзю́ба, би, ж. Дѣвушка съ лицомъ, изрытымъ оспой. А що кому до того, що я дзюбу люблю; а я дзюбі, моїй любі, черевички куплю. Нп. Ум. Дзю́бка.