Словарь української мови (1924)/дзюб
| ◀ дзьоха | Словарь української мови Д дзюб |
дзюба ▶ |
|
I. Дзюб, ба, м. Клювъ. Угор. Ум. Дзю́бик, дзюбо́к.
II. Дзюб! меж. выражающее клеваніе. На маковці сиділа, дрібен мачок дзюбала: дзюб, дзюб, дзюбанець! Маркев. 74.