Словарь української мови (1924)/дзвінкий
◀ дзвінка | Словарь української мови Д дзвінкий |
дзвінковий ▶ |
|
Дзвінки́й, а́, е́. Звонкій, звучный. Горщик дзвінкий. Черкас. у. Голос дзвінкий. Черкас. у. Дзвінкий регіт такий чути, що так і роскочується. МВ. II. 182.