Словарь української мови (1924)/двійний
| ◀ двійнесенький | Словарь української мови Д двійний |
двійник ▶ |
|
Двійни́й, а, е. 1) Двойной. Двійна китайка. 2) Двухстворчатый. Ум. Двійнесенький.
| ◀ двійнесенький | Словарь української мови Борис Грінченко Д двійний |
двійник ▶ |
|
Словарь української мови — Д
двійний
Борис Грінченко
1924
Двійни́й, а, е. 1) Двойной. Двійна китайка. 2) Двухстворчатый. Ум. Двійнесенький.