Словарь української мови (1924)/двійло
| ◀ двійко | Словарь української мови Д двійло |
двійловий ▶ |
|
Дві́йло, ла, с. 1) Бревно, употребляемое при запряжкѣ двухъ или трехъ паръ воловъ вдоль; имъ соединяются ярма сосѣднихъ паръ. ЗОЮР. I. 76. 2) Желѣзо у сохи съ двойнымъ остріемъ.