Словарь української мови (1924)/гільцем
| ◀ гільце | Словарь української мови Г гільцем |
гільчастий ▶ |
|
Гільце́м, нар. Гільцем голий. Совершенно неимущій; голъ, какъ соколъ. Черк. у.
| ◀ гільце | Словарь української мови Борис Грінченко Г гільцем |
гільчастий ▶ |
|
Словарь української мови — Г
гільцем
Борис Грінченко
1924
Гільце́м, нар. Гільцем голий. Совершенно неимущій; голъ, какъ соколъ. Черк. у.