Словарь української мови (1924)/гільце

by Борис Грінченко

◀ гільтяй

Словарь української мови Борис Грінченко Г гільце

гільцем ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гільце́, ця́, с. 1) = Вильце. Чуб. V. 187. 2) Убранное цвѣтами и лентами деревцо, вокругъ котораго во время празднованія Купала поютъ купальскія пѣсни; наз. оно также Мареною. Чуб. III. 195.