Словарь української мови (1924)/гуркотіти

by Борис Грінченко

◀ гуркотій

Словарь української мови Борис Грінченко Г гуркотіти

гуркотливець ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гуркоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Гуркотати 1. Грин. III. 673. Стукотить, гуркотить, як сто коней біжить. (Загадка: грім). Ном. стр. 291, № 47. На горищі шось стука та гуркотить. Мнж. 130. За громом громи гуркотять. Греб. 374.