Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гуля
Берлін: Українське слово, 1924

Гу́ля, лі, ж. 1) Дѣтск. голубь. О. 1861. VIII. 8. Чаще во мн. ч. Прилетіли гулі та й сіли на люлі; а ви, гулі, не гудіть.... ХС. II. 195. 2) = Сич. Вх. Лем. 406. 3) = Ґуля.