Словарь української мови (1924)/гуконути

by Борис Грінченко

◀ гуком

Словарь української мови Борис Грінченко Г гуконути

гукотія ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гуко́ну́ти, ну, неш, гл. То же, что и гукну́ти, но съ силой. Грізно гуконув Грицько. Мир. Пов. I. 116. А чоловік з борозни: „а куди?“ як гуконе! Драг. 15. Гуконула гаківниця. Мир. ХРВ. 126.