Словарь української мови (1924)/гукнути

by Борис Грінченко

◀ гукля

Словарь української мови Борис Грінченко Г гукнути

гуком ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гукну́ти, кну́, не́ш, гл. Однокр. в. отъ гл. гукати. Як стукне, так і гукне. Ном. № 7128. Гукнув: здоров, дядьку! Рудч. Ск. II. 80. Загомонять самопали, гукнуть гаківниці. Шевч. 450.