Словарь української мови (1924)/гуготіти
| ◀ гугняво | Словарь української мови Г гуготіти |
гугуп ▶ |
|
Гуготі́ти, чу́, ти́ш, гл. Производить глухой шумъ. Далі стало вже гуготіти, мов клекоче море, або гуде великий вітер здалеку. Кв. Дивись, як гуготить огонь, наче у гуті. Черниг. г.