Словарь української мови (1924)/грімкий

by Борис Грінченко

◀ грімій

Словарь української мови Борис Грінченко Г грімкий

грімко ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Грімки́й, а́, е́. 1) Звучный, громкій. Грімкії рушниці. ЗОЮР. I. 136. 2) Громко говорящій. Грімкий чоловік. Черк. у. 3) Громовой, обильный громомъ, грозный. Грімке літо. НВол. у.