Словарь української мови (1924)/границя

by Борис Грінченко

◀ гранит

Словарь української мови Борис Грінченко Г границя

гранка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Грани́ця, ці, ж. 1) = Гряниця. „Куди, синку, виїзжаєш?“ — За границю по дівицю. Чуб. III. 464. 2) Исландскій мохъ, Cetraria islandica L. Вх. Зн. 12. Ум. Грани́чка. Вх. Лем. 405.