Словарь української мови (1924)/гряниця

by Борис Грінченко

◀ гряний

Словарь української мови Борис Грінченко Г гряниця

гряничитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гряни́ця, ці, ж. Граница. ЗОЮР. I. 106. Біля гряниці не впада будувать світлиці. Ном. № 9764. Турецькі гряниці. Мет. 473. Пішли хлопці за гряницю, що ми їх кохали. Чуб. V. 308. Ум. Гряни́чка, гряни́ченька. А по той бік гряниченьки француз наступає. Чуб. V. 1196.