Словарь української мови (1924)/град

by Борис Грінченко

◀ гравилат

Словарь української мови Борис Грінченко Г град

градівник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Град, ду, м. = Гряд. Граду-тучі увійшов, а злих рук не увійшов. Ном. № 2098.

II. Град, ду, м. 1) = Го́род. (Заимствовано изъ церк.-слав.). Чуб. I. 160. 2) Огорожа. Ой у саду, в саду-винограду, там стоїть коник коло граду. Чуб. V. 781.