Словарь української мови (1924)/граблі

by Борис Грінченко

◀ граблище

Словарь української мови Борис Грінченко Г граблі

грабовий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Граблі́, бе́ль блі́в, ж. мн. 1) Грабли. Части: держівно́, конецъ котораго представляетъ развилину — роскі́п, на концы котораго прикрѣпленъ вало́к, а въ послѣдній вставлены зубці́. Шух. I. 166. Въ другихъ мѣстностяхъ держівно называется гра́блисько, гра́блище, граби́льно; два другія названія: вало́к і зубки. Се ще вилами писано, а граблями скороджено. Ном. № 6821. 2) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 379. Ум. Грабельки́. Ти підеш з косою, діти з грабельками, ти будеш косити, діти загрібати. Чуб. V. 29.