Словарь української мови (1924)/грабельки
◀ грабевно | Словарь української мови Г грабельки |
грабельний ▶ |
|
Грабельки́, льо́к, ж. мн. 1) Ум. отъ граблі. А ке лиш, сину, мені грабельки, — он коло тебе стоять. Грин. II. 207. 2) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. I. 190. 3) Названіе одной изъ косточекъ въ скелетѣ летучей мыши (по народному вѣрованію). Чуб. I. 55.