Словарь української мови (1924)/гопки

by Борис Грінченко

◀ гопкати

Словарь української мови Борис Грінченко Г гопки

гопцювати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Го́пки, меж. 1) Выражаетъ скаканіе, прыганіе, топаніе въ танцѣ. Гопки, рижа! а в рижої і духу нема. Ном. № 1844. Пізно старого кота учить гопки. Ном. № 3222. Та вижнемо жито до самого краю, поставимо в копки та вдаримо в гопки. Грин. III. 137. 2) Ста́ти го́пки. Подняться на дыбы (о лошади). Коні.... як замордуються, як стануть гопки. ХС. VII. 455.