Словарь української мови (1924)/голя

by Борис Грінченко

◀ голюра

Словарь української мови Борис Грінченко Г голя

голяк ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Голя́, (лі, ж?) Обнаженная вершина горы. Вх. Лем. 404.

II. Голя, ля́ти, с. = Голопуцьок 1. Вх. Уг. 233. Ум. Голя́тко. Вх. Уг. 233.