Словарь української мови (1924)/говорючий
◀ говорушка | Словарь української мови Г говорючий |
гогіт ▶ |
|
Говорю́чий, а, е. Говорящій, имѣющій даръ слова. Говорючий голуб. Грин. I. 164, 160. 2) Говорливый, разговорчивый. Молодий говорючий Радюк. Левиц. Пов. 154.