Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гнітити
Берлін: Українське слово, 1924

Гніти́ти, чу́, тиш, гл. 1) Давить, прессовать, нагнетать. Камінюка гнітила. Стор. МПр. 21. Гнітили сир. Левиц. I. 466. 2) — те́рен, сли́ви. Сохранять на зиму въ кадкѣ съ водой, надавивъ сверху тяжелымъ деревяннымъ кружкомъ. Гнічені сливи. Чуб. II. 29. 3) Угнетать. Усе, що гнітить чоловіка в занедбалім товаристві. Стор. 4) Гніти́ти хліб. Подрумянивать. Чуб. I. 123. (Чтобы хліб гнітити, берутъ немного соломы, зажигаютъ и кладутъ на припічку). 5) Бить. Як начали вони її гнітить тими молотами. Чуб. II. 263. 6) Гніти́ти на се́рці. Скрывать въ душѣ тяжелое чувство. Бачу я та мовчу: усе на свойому серці гнічу. Кобел. у.