Словарь української мови (1924)/глумити
| ◀ глум | Словарь української мови Г глумити |
глумитися ▶ |
|
Глуми́ти, млю́, ми́ш, гл. Поражать, истреблять, портить. Наче кара Божа, що людей глумила. Мет. 437. Дітвора глумить тільки отті оріхи. Нов.-Сѣверск. Було б тобі, вражий сину.... нас трох не кохати, нас трох не глумити. Рудч. Чп. 178.