Словарь української мови (1924)/гирявий

by Борис Грінченко

◀ гиря

Словарь української мови Борис Грінченко Г гирявий

гиряво ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ги́рявий, а, е. 1) Низко остриженный. У його стільки землі, як у гирявого чуприни. Лебед. у. Бранное слово. Брешеш гирявий. Лебед. у. 2) Испорченный, плохой. Таке вже гиряве моє щастя. НВолын. у. Ги́рявий го́рщик — съ отбитымъ верхнимъ ободкомъ. Мнж. 171. Кутя́ гирява бываетъ тогда на сочельникъ, когда вечеря безъ рыбнаго блюда. Сим. 150.