Словарь української мови (1924)/гидити

by Борис Грінченко

◀ гиджга

Словарь української мови Борис Грінченко Г гидити

гидість ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ги́дити, джу, диш, гл. = Гидувати. Каменец. у.

Гиди́ти, джу́, ди́ш, гл. Пачкать, марать; переносно: безчестить. Вона мене гидить, а я в тому не вісна. НВолын. у.