Словарь української мови (1924)/вінець

by Борис Грінченко

◀ він

Словарь української мови Борис Грінченко В вінець

віник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Віне́ць, нця́, м. 1) Вѣнокъ. Грин. III. 271, 545. Ізвила вінець та пішла в танець. Ой де взялися буйнії вітри, скинули вінок у тихий Дунай. Мет. 2) Вѣнецъ. На главу йому корону, вінець щирозлотий. К. Псал. 47. 3) Обрядъ вѣнчанія; вѣнецъ. Одчини ворітця до конця, іде твоя сестриця од вінця. Мет. 170. Розчесав їй косу до вінця. Ном. № 8827. Що твоє дитя чувало? Під царським вінцем стояло, правою рукою шлюб брало. Мет. 171. 4) Дѣвство, дѣвственность. Зба́вити, розви́ти віне́ць. Лишить дѣвственности. Ум. Ві́нчик.