Словарь української мови (1924)/відтикати

by Борис Грінченко

◀ відти

Словарь української мови Борис Грінченко В відтикати

відтикатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Відтика́ти, ка́ю, єш, сов. в. відіткну́ти, ну́, не́ш, гл. Откупоривать, откупорить, открывать, открыть. Відіткни пляшку. Одіткнув верх. Рудч. Ск. I. 182.

II. Відтика́ти, ка́ю, єш, сов. в. відти́кати, ти́чу, чеш, гл. 1) Обдергивать, обдернуть. Відтич спідницю, бо ходиш підтикана як чапля. 2) — ко́пи. Отмѣчать копны, втыкая въ нихъ палки? Ном. № 10175.