Словарь української мови (1924)/відрікати

by Борис Грінченко

◀ відрізуватися

Словарь української мови Борис Грінченко В відрікати

відрікатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відріка́ти, ка́ю, єш, сов. в. відректи́, речу́, че́ш, гл. Отвѣчать, отвѣтить. Так це їй.... каже, а воно одріка. Мнж. 173. Е ні, одріка, се вже не шпачки. Ном. № 13712.