Словарь української мови (1924)/відпливати

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відпливати
Берлін: Українське слово, 1924

Відплива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відпливти́, ву́, ве́ш, відпли́нути, ну, неш, відплисти́, ву́, ве́ш, гл. Отплывать, отплыть. Селезник одплив трохи далі. Грин. I. 104. Сіли собі у човничок, од бережка відплинули. Чуб. V. 558.