Словарь української мови (1924)/відличка
| ◀ відлити | Словарь української мови В відличка |
відличний ▶ |
|
Відли́чка, ки, ж. Знакъ, которымъ отмѣчаютъ, отмѣтка. Дружки, як молодому пришивають квітку, (співають): Ой дай, мати, голку, ще й ниточку шовку, — пришити квітку, ік зятеві одличку. Грин. III. 485.