Словарь української мови (1924)/відкидати
| ◀ відкидання | Словарь української мови В відкидати |
відкидатися ▶ |
|
Відкида́ти, да́ю, єш, сов. в. відки́нути, ну, неш, гл. 1) Откидывать, откинуть, отбрасывать, отбросить. Лопатою нечисть відкидають. Ном. № 8059. 2) Отвергать, отвергнуть. Не відкидай мого прохання. К. Псал. 3) Відки́нути но́ги. Умереть. Як не мудруй, а вмерти треба!… Ори і засівай лани, коси широкі перелоги і грошики за баштани лупи, — та все одкинеш ноги. Г. Арт. (О. 1861. III. 111). Иногда это значить лишь лежать сильно утомленнымъ, обезсиленнымъ. См. Відки́дати. 4) Отворять, отворить. Одкинула двері, держить настежі. МВ. (КС. 1902. X. 147). Одкинула заслонку. Кролев. у. 5) — на си́то. Отцѣживать, отцѣдить на сито. Маркев. 169.
Відки́дати, даю, єш, гл. 1) = Відкинути 3. Лежить, відкидавши ноги, як кулик після яйця. Ном. № 14087. Вм. но́ги говорятъ также: коче́рги, гу́ркала, суре́лі. Ном. № 10879.