Словарь української мови (1924)/кочерга

by Борис Грінченко

◀ кочедижник

Словарь української мови Борис Грінченко К кочерга

кочереґа ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кочерга́, ги́, ж. 1) Кочерга. Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш. Ном. № 2462. 2) Въ курит. трубкѣ: треугольная металлическая пластинка, посредствомъ которой крышка прикрѣплена къ самой трубкѣ. Шух. I. 276. 3) Коче́рга. Въ штанахъ: разрѣзъ спереди. Шух. I. 153. Ум. Кочере́жка.