Словарь української мови (1924)/відвістити

by Борис Грінченко

◀ відвійок

Словарь української мови Борис Грінченко В відвістити

відвість ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відвісти́ти, віщу́, сти́ш, гл. Послать вѣсть, извѣстіе въ отвѣтъ, отвѣтить. ЗОЮР. I. 246. Громада одвістила…, що Микола добра людина. О. 1861. VIII. 24. Ні, — одвістив. МВ. (О. 1862. I. 76).