Словарь української мови (1924)/відвійок
| ◀ відвідціль | Словарь української мови В відвійок |
відвістити ▶ |
|
Відві́йок, йка, м., иногда во мн. ч. відві́йки. Щуплое зерно, которое при вѣяніи падаетъ въ срединѣ между мякиною и полновѣснымъ зерномъ. Мнж. 187. Бідний (сіє) самий послід, уже одвійок од пшениці. Грин. II.