Словарь української мови (1924)/відволожувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відволожувати
Берлін: Українське слово, 1924

Відволо́жувати, жую, єш, сов. в. відволо́жити, жу, жиш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать влажнымъ. Вас. 153, 176. Треба табак одволожити. (Залюбовск.). 2) Облегчать, облегчить, утѣшать, утѣшить. Лавр. 113. См. прим. при словѣ Відволога.