Словарь української мови (1924)/вівчарик
| ◀ вівчаренко | Словарь української мови В вівчарик |
вівчарити ▶ |
|
Вівча́рик, ка, м. 1) Ум. отъ вівча́рь. 2) Родъ игры на свирѣли. 3) Бекасъ. Закигикала над ними чайка.... висвистував вівчарик. Стор. I. 126.
| ◀ вівчаренко | Словарь української мови Борис Грінченко В вівчарик |
вівчарити ▶ |
|
Словарь української мови — В
вівчарик
Борис Грінченко
1924
Вівча́рик, ка, м. 1) Ум. отъ вівча́рь. 2) Родъ игры на свирѣли. 3) Бекасъ. Закигикала над ними чайка.... висвистував вівчарик. Стор. I. 126.