Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вівчарик
Берлін: Українське слово, 1924

Вівча́рик, ка, м. 1) Ум. отъ вівча́рь. 2) Родъ игры на свирѣли. 3) Бекасъ. Закигикала над ними чайка.... висвистував вівчарик. Стор. I. 126.