Словарь української мови
Борис Грінченко
В
ворушити
Берлін: Українське слово, 1924

Воруши́ти, шу́, шиш, гл. 1) Шевелить. Не воруши гною, бо буде воняти. Ном. № 3289. 2) Трогать. Чорте, на́ груш, тільки мене не воруш. Ном. № 3837. Не воруште мене, не займайте мене, неначе ви й не бачите нічого. Кв. I. 88.