Словарь української мови (1924)/вовчок
◀ вовчник | Словарь української мови В вовчок |
вовчуг ▶ |
|
Вовчо́к, чка́, м. 1) Ум. отъ вовк. 2) Названіе собаки. О. 1862. VIII. 18. 3) —му́ха. Нас. ктирь, Asilus. Вх. Пч. I. 5. 4) Долгоносикъ амбарный, Calandra granaria. Вх. Лем. 400. 5) Личинка майскаго жука. Вх. Лем. 400. 6) Раст. Orobanche ramosa L. ЗЮЗО. I. 130. 7) Сережка на вербѣ. Мнж. 177. 8) Побѣгъ отъ древеснаго корня. 9) Зубъ у лошади, мѣшающій ѣдѣ. Мнж. 177.