Словарь української мови (1924)/витирати

by Борис Грінченко

◀ витинати

Словарь української мови Борис Грінченко В витирати

витирач ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Витира́ти, ра́ю, єш, сов. в. ви́терти, тру, треш, гл. 1) Вытирать, вытереть. Витри лаву. 2) Вытирать, вытереть, стирать, стереть. 3) — сірничка́. Зажечь спичку. Нема в віщо витерти сірничка. — огню́. Добыть огня треніемъ. Витер огню деревом об дерево. Рудч. Ск. II. 106.