Словарь української мови
Борис Грінченко
В
витавати
Берлін: Українське слово, 1924

Витава́ти, таю́, є́ш, гл. Выступать изъ воды. Тепер і тут каміння повитавало і там потроху витає з води. Екат. у. (Залюб.). См. Витонути.