Словарь української мови (1924)/вистаратися

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вистаратися
Берлін: Українське слово, 1924

Ви́старатися, раюся, єшся, гл. 1) Достать что-нибудь для себя, добиться чего, выхлопотать, исходатайствовать. Ви, паничу, лучче вистарайтесь на священника. Левиц. I. 174. 2) — пере́д ким, про́ти ко́го. Услужить, прислужиться кому. От тобі чорт і вистаравсь перед чортами: він думав, шо коли робитиме великі капості людям, то його й чорти похвалять, а вони бач! Грин. II. 62. Дбаємо про те, щоб і проти Бога і проти людей вистаратись гаразд. Г. Барв. 442.