Словарь української мови (1924)/випурхнути

by Борис Грінченко

◀ випурнати

Словарь української мови Борис Грінченко В випурхнути

випускати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ви́пурхнути, ну, неш, гл. Выпорхнуть. Випурхнув соловейко в праве, а зозуля в ліве віконце. ЗОЮР. II. 34. Іде було й скаже: „Тіточко-голубочко! я піду до дівчат“, або там куди; а тепер уже випурхне з хати, не питаючи мене. МВ. II. 20.