Словарь української мови (1924)/випруджувати
| ◀ випрошуватися | Словарь української мови В випруджувати |
випручати ▶ |
|
Випру́джувати, джую, єш, сов. в. ви́прудити, джу, диш, гл. Изгонять, изгнать, выискивать, выискать (о насѣкомыхъ-паразитахъ). Випрудив нужу. К. ПС. 143.