Словарь української мови (1924)/випорхати

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
випорхати
Берлін: Українське слово, 1924

Випорха́ти, ха́ю, єш, гл. Порошить. Чорна хмара виступає, дрібний дощик викрапає, білий сніжок випорхає, бурлак ніжки піднімає. Мет. 464.