Словарь української мови (1924)/виполювати

by Борис Грінченко

◀ виполоч

Словарь української мови Борис Грінченко В виполювати

випоминати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ви́полювати, люю, єш, гл. Добыть на охотѣ. Полювали вони, полювали цілий день і нічого не виполювали. Рудч. Ск. II. 75.

Випо́лювати, люю, єш, сов. в. ви́полоти, лю, леш, гл. Выпалывать, выполоть. Заходивсь коло того проса.... виполов його гарно. Рудч. Ск. I. 54.