Словарь української мови (1924)/виполонити

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
виполонити
Берлін: Українське слово, 1924

Ви́полонити, ню, ниш, гл. 1) Взять всѣхъ въ плѣнъ. 2) Истребить. Бог милосердний держить нас на світі, а то б нас давно треба виполонити, як тварь нечестиву. Мир. ХРВ. 41.