Словарь української мови
Борис Грінченко
В
винити
Берлін: Українське слово, 1924

Вини́ти, ню́, ни́ш, гл. Винить. Її і не винять. МВ. (О. 1862. I. 104). Учителю, чи ще ти не смирився і Господа винитимеш устами. К. Іов. 90.