Словарь української мови (1924)/вилюжка

by Борис Грінченко

◀ вилюднювати

Словарь української мови Борис Грінченко В вилюжка

виля ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вилю́жка, ки, ж. 1) Волнистая линія, — напр. въ орнаментѣ писанокъ. КС. 1891. VI. 370. 2) Искривленіе. Тут скрізь гони однакові, тільки в однім місці вилюжка. Кременч. у.