Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вилюжка
Берлін: Українське слово, 1924

Вилю́жка, ки, ж. 1) Волнистая линія, — напр. въ орнаментѣ писанокъ. КС. 1891. VI. 370. 2) Искривленіе. Тут скрізь гони однакові, тільки в однім місці вилюжка. Кременч. у.